«За півтора року я позбулася батьків, майна і роботи»

До війни я жила з батьками, у нас була звичайна сім'я, все було добре. У мене в Донецьку була хороша робота, батьки теж працювали. Зараз їх вже немає, і я думаю, що в значній мірі вплинула війна.

У нас був великий двоповерховий будинок, а зараз я змушена орендувати квартиру, грошей катастрофічно не вистачає. Все сумно і сумно. У мене дуже здібна дитина, хочеться допомогти розвинути її талант, але я не можу це зробити. Раніше ми жили у родичів в Курахово, але мені не вдалося там знайти роботу і довелося виїхати.

Обстріл тривав до ночі. Я не могла заснути, мені весь час здавалося, що потрапить в наше селище і станеться щось недобре.

Потім вибухи відбувалися щодня. Дитина, слава Богу, не звертав на це ніякої уваги. Випускного у нас не було. Наприкінці 2014 року наш будинок повністю згорів.

ТАТО зрозумів, що нам з дитиною потрібно їхати, і в кінці червня він нас відправив на Білосарайську косу. Ми провели там майже два місяці, а батьки залишалися вдома.

Батьки залишалися вдома до вересня, а в кінці місяця тата поранило. Йому була потрібна операція, а потім і відновлення. Але в грудні він сів їсти і більше не встав. Тата не стало. Йому було всього 54 роки. А незабаром захворіла і померла мама. Так за півтора року я позбулася батьків, майна, роботи.

У Бахмуті військових дій немає, але все одно неспокійно. Кожен раз боюся, що все може початися заново. Все це страшно.