Я маю двох доньок. Старша – студентка. Менша ще не ходить до школи. Ми мешкали в Мар’янському. Про початок війни дізналися, коли підірвали наш міст. Майже місяць я з дитиною просиділа в погребі. Потім ми переїхали в Грушівку Дніпропетровської області. Згодом виїхали до Нікополя, бо думали, що там буде спокійно. Однак через два дні почалися обстріли Нікополя. Знову я з дитиною ночувала в підвалі. Після цього ми виїхали на захід України. Жили там три місяці, а потім повернулися в Грушівку, де й живемо досі. Я періодично їжджу додому ремонтувати будинок. 

Найтяжче було, коли за п’ятнадцять метрів від нас загинув сусід. Ми з дитиною ледь встигли сховатися, інакше і нас би вже не було серед живих. У нас з донькою стався нервовий зрив. 

Хочу, щоб мої діти були щасливі. Щоб старша донька закінчила виш, а менша пішла до першого класу і мала змогу спокійно навчатися.