Я працювала у дитячому садочку. В перший день війни довелось всіх відправити додому. До вечора я ще побула у садочку, а потім пішла додому. Більше дітки не повернулись у садок. 

Прильоти у Добропіллі були постійно. Мене шокувало, коли було вісім прильотів снарядів за одну ніч. Тієї ночі у мене був онук. Це було дуже важко і страшно. Багато людей постраждало. Будинок, куди було влучання, вигорів повністю. 

Мій рідний брат загинув на війни. Також загинули друзі мого сина. Прикро, що гинуть молоді хлопці. 

Зараз я намагаюсь залишатись оптимістом. Морально тримаюсь, навіть заспокоюю інших. Зараз чекаю лише на закінчення війни.