«За що діти страждають?»

Вікторія:

- Тут потоп був, міні-цунамі. Очевидно, підірвали дамбу. І вода як пошурувала! Позатоплювало тут, позмивало все, що було на шляху. У людей колодязі позатоплювало-позамивало. А потім, може, з півгодини потому, на полях, де трава, там падало з «Градів». Якась запальна суміш або ще щось, але воно вибухало й одразу спалахувало.

У мене восьмимісячна дитина сиділа в підвалі. Я їй змінювала памперс, мила. Хіба це мислимо? Просто вже сил немає.

Вода йшла далі до людей городами. Так город, Бог з ним, головне, щоб будинок не затопило, підвал. Тому що ми в підвалі сиділи. Діти сидять у підвалі. Якби пішла вода, не вбило б, так затопило б.

За дітей просто страшно. Причому тут діти? Гаразд, ми, дорослі, гріхів наробили, а при чому тут діти? За що діти страждають? За що? Вони тільки повилуплялись, як то кажуть, тільки жити починають, і ось це вони... відчувають. Не тільки наші діти, і з того боку, та із цього боку.

Коли вода пішла і з «Градів» упало, середня дитина сильно злякалася. Вона плакала, аж трусило її. А малюк і не зрозумів, заснув, його розбудили, в льох засунули – він не зрозумів, що сталося.

Олександр:

- Були обстріли. Жалюзі ходором ходили. Із дружиною вирішили дітей у школу не відпускати, тому що в яку мить воно і де приземлиться, одному Господу Богу відомо. І який батько візьме на себе відповідальність наражати життя дитини на небезпеку? З роботою дуже важко. Якби не допомога, тоді взагалі було б туго.