До війни у мене було гарне життя. Після початку війни у Миколаєві все горіло та тремтіло. Обстріли були дуже сильні. Я сиділа в коридорі, було дуже страшно. Я плакала, не розуміла, що відбувається. Мені видавали гуманітарну допомогу. З харчами у мене проблем не було. 

Я виїхала до сестри в Миколаївську область. Зараз живу на своїй дачі. Найбільше мене шокувало, що я не вдома, немає того затишного комфорту. 

Моя інша сестра залишилась в окупації. З нею немає зв’язку, не знаю, як вона там. Я, буває, дуже хвилююсь, намагаюсь впоратись зі стресом. Мене заспокоює донька: каже, що все буде добре. 

Я сподіваюсь, що скоро війна закінчиться. Хочу лише миру та спокою. Повернусь до Миколаєва обов’язково.