Я з міста Охтирка, пенсіонер. Життя до війни було нормальне.

Перший день я дуже запам’ятав: 23 лютого ми відзначали день радянської армії, а наступного ранку у нас як шарахнуло! То обстріляли військову частину. 

Мені зателефонували друзі, які живуть ближче до кордону, сказали про російський наступ, і через три години танки були вже у нас в Охтирці.

Ми допомагали техніку ремонтувати нашим українським військовим, а потім їх перекинули на Ізюм. Саме вони Охтирку врятували, справжні солдати.

Зараз люди повертаються і все налагоджується.

Поки ми не розіб’ємо рашистів, війна не закінчиться. Це моя думка. Взагалі війни закінчуються за столом переговорів. Але я не знаю, про що можна з росіянами говорити після того, що вони натворили і ще натворять.