З початку війни ми були в окупації, потім були евакуйовані волонтерами через постійні обстріли. Житло, де ми мешкали, наразі розбите. Проживаємо зараз в місті Харків в орендованій квартирі. Я одинока мама, сама виховую двох дітей.

Про початок воєнних дій дізналися зранку о 5.30 24 лютого 22 року. Коли прибула на роботу вже постійно обстрілювали місто.

Найстрашніший день – 25 лютого, коли літаками бомбили дамбу.

Постійно переживаємо під час обстрілів, але дітям я говорю: "Ви герої і я з вами".

З початку вторгнення були постійні проблеми і з продуктами, і з гігієною та з комунікаціями. Все зараз трохи краще.

У нас є пам'ятний для нас прапор України, який подарували військові доньці під час зачистки нашого селища.