Я проживаю тут з 1960 року. Живу сама, але поруч син, є онук. З початком війни стало дуже важко, ми боялися страшно. Ночами не спали і не знали, як буде, добре чи погано. Не раз ховалися в підвалі.

Пенсію дають, все більш-менш нормально. Я отримувала допомогу від Фонду Ріната Ахметова, давали продукти. Потім мені дали ходунки.

Мрію, щоб було тихо і мирно, щоб жилося хоча б так, як зараз, не гірше.