З першого дня війни Олег Вікторович втратив роботу і був змушений з сім'єю виїхати з рідної домівки, залишивши в Оріхові стареньких батьків 

Мені 49 років, я з Оріхова. 

24 лютого ми, як завжди, вийшли на роботу. Нам директор сказав, що почалася війна повномасштабна. Усіх розпустили по домах. На цьому моя робота закінчилася. 

Від початку війни там не було можливості жити – без газу, води й світла, тому ми виїхали до Запоріжжя, бо тут є родичі. Усе майно залишилося там, в Оріхові. Збережеться воно чи ні – невідомо. І батьки старенькі, за якими треба доглядати.  

Головне – це мирне небо. Ми все відбудуємо й будемо жити ще краще.

Працевлаштуватися в місті Запоріжжі дуже тяжко. А сім'ю ж треба годувати. Син пішов захищати Батьківщину.

Ще й жити нема де. За допомогу переселенцям не проживеш, на роботу не беруть.