«З початком війни багато українців були змушені виїхати за кордон»

Недигало Катерина, учениця 9 класу Гімназії №1 м. Енергодару

Вчитель, що надихнув на написання есе - Передерій Лариса Володимирівна

 Чому бути українкою - моя суперсила?

Українці мої батьки, дідусі та бабусі. Я вважаю приналежність до української нації- це велика честь. Наша країна - вільна демократична держава, що розташована у самому центрі Європи. Я дуже сподіваюсь, що в майбутньому, наша країна буде серед розвинених країн. Україна має багату історію та розвинуту культуру. Є багато цікавих місць для подорожей. В мене залишились теплі спогади про відпочинок влітку на Азовському морі з сім’єю.

Особисто мій Кам’янсько-Дніпровський район славиться родючими чорноземами та багатими врожаями помідорів та огірків.

Справжнім надбанням українського народу є наша рідна українська мова, яка серед всіх мов світу наймилозвучніша. З початком війни багато українців були змушені виїхати за кордон. Але ми з моєю сім’єю залишились в Україні, попри важку ситуацію та постійні обстріли, та продовжуємо бути корисними для своєї країни.

Я вважаю, що українській народ не переможний, тому що сила українського народу в єдності та згуртованності людей. Завдяки підтримці благодійних фондів, які допомагають переселенцям, якими ми є зараз, вижити в умовах війни.

Самовідданість та безкорислива праця таких людей надихає та мотивує інших людей працювати заради спільної справи. Українська армія перетворилася на одну з найбільш боєздатних та дієвіших. Духовність, Віра, дух Свободи та гостре відчуття потреби боротьби за справедливість - це головні ознаки нездоланності українського народу. Україна дає гідну відсіч ворогу, насне зламати, та попереду ще багато роботи, щоб день перемоги настав. У воєнний час боротьба важлива на всіх фронтах.

Ми знаємо, як захищати власну свободу - хоробро і самовіддано. Ми ніколи не здаємося. І жодного сумніву немає, що не буде ворога на нашій землі. Ми не поступимося своїми інтересами і не дозволимо ворогу забрати нашу свободу та гідність. Я пишаюсь своєю армією, усіма, хто воює і допомагає здобути перемогу. Це хоробрі, стійкі, незламні люди.

Особисто я, заради Перемоги, допомагаю плести маскувальні сітки, також з мамою надали до гуманітарного штабу банки для виготовлення тушонки для ЗСУ. Але перш за все я старанно навчаюсь, попри всі складності дистанційного навчання. Також люблю малювати, це заняття мене заспокоює та можливість виразити свої емоції. Відвідую кружок з англійської мови, бо в майбутньому хочу навчатися на перекладача.

Я впевнена, що любов до Батьківщини є безумовним почуттям, що живе у серці людини з дитинства. Для цього потрібно плекати рідну культуру й допомагати своїм землякам і підтримувати зв’язок з рідними навіть на відстані.

Також важливо не забувати своє походження, пам’ятати рідні звичаї та традиції, мову. Я щаслива, що народилась в Україні.