На початку війни ми з дитиною виїжджали з міста, але вже у травні повернулися, бо в області було дуже тяжко фінансово та не було лікарів, необхідних для дитини. У сина почались панічні атаки, він став дуже нервовий, почалось порушення сну. Так як ми мешкаємо поруч з критичною інфраструктурою, з перших днів війни поруч з нами падали снаряди, це дуже було лячно. Літаки були ще страшніше. Ліки було дуже важко знайти, також не вистачало продуктів харчування.