"З перших хвилин війни розуміли, що, можливо, ми помремо"

Любий святий Миколаю! Дякую, що допомогав нам і надихав весь минулий рік. Я була чесною, лагідною дитиною та помічницею мамі та бабусі.

Ми не виїхали з рідного міста, хоча з перших хвилин війни розуміли, що можливо помремо....але ж вдома, в рідному місті, в своїй країні. З одного боку недалеко від дому військова частина, з другого - воєнний завод....

Мені тоді виповнилося 3 роки, мама, онкохворі бабуся, коти, бабусі, ми мусили залишитися. Були в окупації, роботу мамі знайти не вдалося, тож, щоб приносити користь суспільству, стали волонтерами. Мене впізнають люди в міському транспорті, кажуть, що знають цю дівчинку, яка роздає безкоштовно хліб...