«З мого дому все вивозять, розкрадають, а я нічого не можу вдіяти»

Проживаємо в Херсонській області. В с. Станіслав Білозерського району. Ми були дома, коли дізналися, що почалася війна. Не хотіли вірити в це. Ми були в окупації, труднощів було дуже багато.

Мене шокувало, коли був «референдум», коли була комендантська година, коли переживала, що з мого дому все вивозять, розкрадають, а я нічого не можу вдіяти, коли не було світла, води.

А коли звільнили Херсон, це було настільки зворушливо!

У нас не було води і світла, але ми не падали духом, ми цілий місяць з ранку ходили за водою по 10-15 літрів, до дуже хороших людей, в яких була свердловина, і вони давали задарма воду. Це було дуже зворушливо. А потім ми несли її на 8 поверх, світла на той час не було.

Ми стали цінувати одне одного, тому що війна змінила всіх і всюди.

Я працювала кухарем в своєму селі, в своїй рідній школі. Тепер немає ні роботи, ні школи… У нас була висловуха киця. Коли почались обстріли, вона втекла і ми, скільки її шукали, і не знайшли.

Стрес був постійно, але я себе заспокоювала, готуючи на кухні. Так було легше.