Сергій вирішив не ризикувати життям своєї родини. Евакуації з Маріуполя не було, тому довелось виходити пішки. 

Я працював у порту в Маріуполь матросом-мотористом. До цього ходив у море, працював за контрактами, поки не отримав інвалідність після ковіду. Наслідки були дуже тяжкі. У мене сім’я з чотирьох людей: я, дружина, донька і син. Донька давно живе за кордоном, син зараз із нами.

Повномасштабне вторгнення ми зустріли в Маріуполі. 

У місті залишалися до 2 квітня, коли наші військові вже відтягувалися на «Азовсталь». 

Ми розуміли, що шансів залишитися неушкодженими майже немає. До того ж ми допомагали українській армії, і сусіди попередили, що мене можуть здати як проукраїнські налаштованого. Ризикувати сім’єю я не міг.

Ми виходили пішки, бо машини не мали. Йшли вчотирьох: я, дружина, син і наш собака. Нам назустріч виїхав російський танк. Він зупинився, башта повернулася, і дуло дивилося прямо на нас. Двадцять секунд, які я запам’ятаю на все життя. Ми не рухалися. Танк зрештою поїхав у місто.

На російському блокпості у нас перевірили речі, перевернули два рюкзаки і два чемодани. Нічого не знайшли й пропустили. Потім ми дійшли до знайомих у Портівському, звідти нас підвезли до Мангуш. Переночували і домовилися про дорогу до Бердянськ. У Бердянську пробули кілька днів, поки не знайшли перевізників до Запоріжжя. Дорогою проїхали шістнадцять російських блокпостів. Перевірки були постійні.

Коли побачив українські блокпости, вийшов до наших військових, обіймав їх, розповів усе, що бачив у місті. 

Із Запоріжжя нас безкоштовно переправили вглиб країни.  Ми приїхали до Хмельницького, бо тут живуть мої тітки. Зараз мешкаємо тут як внутрішньо переміщені особи.

Війна сильно вплинула на здоров’я. Я маю другу групу інвалідності, часто хворію, довго не можу відновитися. Працюю сторожем. Частину коштів передаю на ЗСУ. Після того, що побачив у Маріуполі, не можу стояти осторонь. Двоє моїх братів служать, один нещодавно отримав відзнаку за службу в тяжких боях. Я пишаюся ними.

Майбутнє України хочу бачити світлим і справедливим. Хочеться миру, чесної влади і країни, яку ми зможемо відбудувати після всього пережитого.