Ми з міста Миколаєва. Мені 29 років, є чоловік і трирічна дитина. Зараз чоловік в лавах ЗСУ. Ми з дитиною на деякий час виїжджали до родичів в Полтаву.

24 лютого 2022 року чоловік прокинувся на роботу і сказав мені: «Прокидайся, летять ракети на нас». Він пішов на роботу, а я сиділа з дитиною вдома. Дочекалися чоловіка, перебували в підвалі.

Мені важко, бо чоловіка поруч немає, і маленька дитина на руках, і житла свого немає.

Проблеми були з водою. У нас в місті тільки привозна - потрібно було ходити набирати, а з маленькою дитиною важко. Були на початку війни перебої з продуктами, але зараз ситуація стабілізувалася.

Ми перебуваємо у свекра вдома. Тут недалеко прилетіло - вікна вилетіли, от це шокувало. Ми виїхали, а через два дні сильно обстріляли Миколаїв. Тож вчасно виїхали.

Приємно, що люди об’єдналися, допомагають один одному, підтримують. Хочеться, щоб швидше закінчилася війна, і всі рідні повернулися додому живі й здорові.