Мені 57 років. Я пенсіонер, проживаю в Снігурівці. В перший день війни вдома був. 19 березня зайшли російські танки, люди йшли по вулицях, стріляли - це все я пам’ятаю.

Світла не було з 19 березня і по 29 серпня. Ні світла, ні води. Збирали дощову воду, до криниці їздили, ще купували по гривні за літр. 

Шокувала загибель людей, дітей. Люди гинули ні за що через цих недоумків. 

Родина роз’їхалася: хто в Польщі, хто в Германії, а ми вдома: я і мати-пенсіонерка лежача. З дефіцитом їжі ми ще мирилися, а з ліками були дуже великі проблеми.

Нам до цих пір важко. Поки таке робиться, то воно не проходить.

Будемо надіятися, що цього року війна закінчиться. Хотілось би, щоб у майбутньому вільна країна була і жилося людям добре. Хотілося б тільки так.