У перший день війни мій син пішов добровольцем на фронт. Я опікувалась безпритульними тваринами, тому поїхала до них, аби побачити, як вони там. Завдяки гуманітарній допомозі корм для тварин був. Води не було, доводилось купувати. 

Кожного дня обстріли в Бахмуті ставали сильнішими. Я розуміла, що треба рятуватися самій та рятувати тварин. Вдалося вивезти всіх собак та кішок. Мені допомагали три фонди. 

Кожного дня я засинаю з думкою, що все буде добре. Моєї вулиці і мого міста більше немає. Сподіваюсь, що війна закінчиться наступного року.