Я на пенсії, самотня. До війни був прекрасний час, я працювала. Потім в нашому житті з'явився постійний страх і невідомість.

Часто згадую дитинство, адже я народилася у війну, було дуже важко. У 2014 році недалеко від нас почали розриватися снаряди, літали вертольоти, кожен рятувався, як міг. Я перебувала в городі і почула вибухи в перший раз. Нічого хорошого немає досі, і навряд чи ми побачимо щось хороше.

З 2014 року в нашому житті присутній постійний страх

Тепер я не можу поїхати на кладовище, де поховані чоловік і син, не можу провідати родичів у Горлівці. Дуже важко. Одного разу я була в церкві і раптом почали лунати вибухи.

Хочеться миру, миру і ще раз миру. Війна нікому не потрібна. Хочеться, щоб відновилося вільне пересування.