Історії, які ви нам довірили
Як аеропорт почали бомбити – так і нас почали, з перших днів війни. Я переїхав до знайомих, вони мені дуже співчувають. Ми, люди похилого віку, дбаємо одне про одного. Я сам ходжу на милицях, одна нога коротша за іншу. На другій – трофічні виразки, вони з’явилися тоді, коли я ховався в підвалі. Жив у льоху й бігав то наверх, то назад униз. Та й нерви здають, я кричав уночі, не давав спокою людям…
У городі біля свого будинку я посіяв уже часник і моркву. Планую повернутися додому, щойно з’явиться можливість. Більше йти мені нікуди.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
