Вагітна жінка була у сумнівах, чи правильно вона зробила, що покинула зону бойових дій, але життя говорить, що це було вірне рішення.

Я на той період, коли почалася війна, була вагітна. Мені було дуже тяжко їздити до лікарні, грошей не вистачало. Ціни збільшили у половину, деякі продукти харчування зовсім зникли з продажу.

Наступного дня, 25 лютого, до нас пришли біженці з Маріуполя (свекруха, сестра та племінниці). Ми виживали, як могли. Нам допомогло те, що в нас був своя земельна ділянка та консервація. Так і вижили.

Потім ми з чоловіком, сином і цими біженцями з Маріуполя покинули усе і поїхали. Мої родичі залишилися там, в них немає змоги покинути рідні домівки. А ми покинули усе, коли виїжджали, взяли тільки харчі у дорогу, речі сину та документи.

Я не знаю, правильно ми вчинили чи ні, але я впевнена в тому, що, якщо ми залишилися би там, то я не змогла би спокійно народити другу дитину. Дякуємо Богу за те, що ми живі та здорові.