У 2014 році жили біля ТЕС. Там дуже бомбили. Зараз знову війна і ми не хотіли переживати знову це. Евакуювалися, але їздимо додому і там чуємо і бачимо увесь жах. Дуже важко розуміти те, що не можемо жити вдома.
Зараз кожен день - це муки очікування кінця війни. Вдома нарахували комуналку і тут останні гроші віддаємо за гуртожиток. Поруч у сусідів розбомблений будинок. Увесь паркан в дірках. Розуміємо, що якщо б ми не виїхали, нас уже не було б. Спочатку поселили безкоштовно. Потім натиснули, щоб заключали договір та платили, бо від нас всі відмовились. Тепер комуналку нарахували там, відкіля ми евакуювалися. Тепер всі отримані гроші використовую для оплати житла там і тут. На харчування і ліки немає. Живемо за рахунок продуктових наборів.
Коли додому їздили, бачили згорілі будинки, звуки пострілів важкої артилерії. У дворі сліди від бомб. У 2014-му році у 25-ти метрах від будинку падали міни.
