У мене п'ятеро дітей. Є прийомні. І з пологового їх брала, і з дитячого будинку. І хочемо взяти ще. Ми нікуди не виїжджали і я працювала, не кидала роботу.

24 лютого я була вихідна, збирала дітей до школи. Зрозуміло, що вони нікуди не пішли. Вибухи у нас були, діти полякались. А тоді - підвал, хата, підвал. Як і всі люди. Дуже страшно. Діти були дуже налякані. Особливо менші.

У нас усе є, ми забезпечені. Страшно тільки було, а так щоб складно - то ні. Ось тільки для дистанційного навчання у школі мені потрібно було всіх забезпечити комп'ютерами, телефонами. Щоб усі діти займалися. А зараз через те, що світло вимикали, у нас згорів комп'ютер. Поки по моєму телефону дитина навчається. А так - ми вижили і в моїй родині все добре.

У нас не було проблем ні з їжею, ні з водою. Ми живемо у приватному будинку, у нас є і міська вода, і своя. Якби навіть і їжі не було - я працюю в магазині. Родина не голодувала. 

У нас усе є. У нас одягу багато, їжі багато. Тим більше, якщо я закуповую їжу, то беру багато: одразу на цілий місяць. А ще нам дали гуманітарку.  

У нас якраз над будинком пускали ракети з літаків. Дуже перелякалися, дуже! Вибухи, горіло. Шок справжній.

Діти навчились застрибувати в погріб. Це стрес великий. І якраз над нами літаки чи розвертались, чи запускали ті ракети. Ми бачили на власні очі ті ракети, як вони летять, і незрозуміло, куди. Це найстрашніше. 

У нас в Охтирці зараз більш-менш спокійно. Ми уже не в зоні воєнних дій. Ми тільки чуємо постріли, якщо десь навчання проходить. Нас про це попереджають, щоб люди не лякалися. Зараз у нас тихо. 

Тільки в центрі ще завали стоять: розбитий універмаг, міськрада розвалена, а так більше нічого не нагадує про ті страшні дні. Все тихо-спокійно, слава Богу. 

Я думаю, що війна не дуже скоро закінчиться. Хотілося б, звичайно, щоб навесні-влітку усе закінчилося, але, думаю, що трохи довше буде тривати.

Мрію, щоб був мир. Щоб діти навчалися. Мої старші діти 11 і 9 клас закінчують, їм потрібно десь поступати вчитися. Дітей страшно відпускати кудись зараз. Молодша дитина в перший клас піде. 

Хочеться, щоб мир був, щоб діти навчалися, а не сиділи вдома. Вони не розуміють, як вчитися по інтернету. Я ж не розповім так, як учителька це зробить. Я з роботи приходжу і ми робимо уроки.