Людмила Іванівна все життя працювала в торгівлі. Вона втратила чоловіка та залишилось в неї дві доньки. З приходом війни жінка поїхала в Одесу до дочки і через рік повернулася додому, гадаючи, що все вже скінчилося. Але як виявилося, що воєнні дії ще тривають і жінці довелося із сусідами ховатися в підвалі. Їй найбільше хочеться миру і здоров’я.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: