Ми родина вимушених переселенців з 2014 року з Донецька, переїхали у 2015 до Слов'янська, але і там нас дістала війна. У Слов'янську народили другу дитину. Але наразі всі жахіття війни, нажаль, застали старшу дитину. В Донецьку у 5 років та у Слов'янську у віці 13 років.

Важким було двічі все кинути знов та бігти в нікуди. Все спочатку, знову. Донецьк 2014 - обстріли, Слов'янськ 2022 - знов обстріли, діти бояться, ми боїмося. Якесь дежавю: паніка, валізи і поїздка на чужину.

Також стикнулись з нестачею їжі, медикаментів.