Катерина Іванойко – 77-річна жителька Ясногородки Київської області. Розповідає свою історію з глибоким почуттям, яке пронизує кожне її слово, немов відлуння вибухів в її рідному селі. 

У перші дні вторгнення діти та онуки Катерини поспішили до неї – сподівались знайти безпечне місце. Тоді не знали, що на село вже висунулася російська техніка. "Ми з чоловіком вийшли на вулицю, і я не могла повірити, що це відбувається насправді", — розповідає жінка про початок війни. "Ми сиділи в темряві, і я молилася, щоб ми залишилися живими", — згадує пані Катерина.

Жінка знаходить втіху в музиці. Понад 15 років співає в народному аматорському фольклорному ансамблі «Ясен-цвіт»: «Музика — це те, що допомагає нам пережити ці важкі часи". Каже, що співають пісні, які зігрівають душу.

Катерина мріє про мирне життя, про те, щоб її діти та онуки могли жити без страху. "Я молюся за всіх, хто воює, за тих, хто в полоні", — говорить  зі сльозами на очах жителька Ясногородки.