На початку бойових дій Леокадія Каролівна поїхала на якийсь час у інше місто. Повернувшись, жінка постійно ховалася у сховищі, що в їхньому будинку. Вона ніколи не забуде, як рвуться гранати та бомби. Під обстрілами загинуло багато людей.

Діти та онуки поїхали, літня жінка залишилася сама. «Коли рвонуло снарядом і у мене вікна вибило, я саме у той час була в кімнаті. Добре, що сиділа не в кріслі, а біля дверей, на дивані», – згадує вона страшні події. Як багато хто, мріє про припинення війни, щоб діти з онуками повернулися додому.