На початку війни при обстрілах не всі встигали добігти до підвалу. Лідія Іванівна через хворобу ховалась у себе вдома. Тоді воду привозили в цистернах, і коли люди виходили, починалася стрілянина. Жінка в постійному напруженні, страждає на безсоння, особливо коли роз'їжджають танки по селищу і починається перестрілка. Вона чекає, коли почнеться спокійне життя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: