Почався день звичайно, а як дізналася, що війна почалась, то страх великий був. І переживали, і трусилися. Весь час дивилися новини по телевізору. Чоловік пішов добровольцем. Через військкомат його не брали, то він знайшов бригаду, в яку добровольців забирали, і пішов з ними.

Їжі нам вистачало. У мене домашнє, в основному. Крупи і цукор купуємо. По мінімуму, але вистачало. Перед Новим роком в позаминулому році волонтери приїжджали, допомогу привезли велику для добровольців від волонтерів. На свята від Фонду Ріната Ахметова також привозять нам допомогу, дуже велике дякую. 

Іноді важкувато, бо роботи немає. Але трошки з городу, консервацію робимо - так і живемо.

Я не очікувала, що Росія таке розпочне. Як почалося все в Донецьку в 2014 році, я думала, що все затихне, вирішиться якось. А щоб повномасштабно - то в шоці була, я до сих пір не можу прийти до тями. До нас, слава Богу, не дійшло, але що там творилося, то це капець. 

Чи будуть переговори проводити, чи ні – залежить від уряду. Може, вони змиряться і відступлять. Хотіла, щоб війна закінчилась і взагалі, її не було. 

Мрію, щоб війна закінчилася, – це саме головне. Щоб ніхто з дітей наших нічого такого не бачив, не жили в страху і муках. Надіюся, що в майбутньому відбудуються міста, все повернеться на свої місця і буде все добре. Головне, щоб закінчилася війна, і люди були живі і здорові.