Смовська Ірина, учитель української мови та літератури Остерського ліцею № 2

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Вибір

Кажуть, у людини завжди є вибір. Можливо…

Сьогодні вибір стоїть переді мною: залишити рідний дім, рідну землю, найдорожчих батьків і поїхати світ заочі, щоб зберегти життя власних дітей, а чи лишитись захищати рідну домівку, дорогий серцю край, народ…

Вибір не вельми. Я неймовірно хочу лишитися. А потім думки напосідають, ти оцінюєш ситуацію і розумієш, що ти мусиш їхати, бо насправді ніякого вибору у тебе нема.

Але як це зробити?!

Як попрощатися з будинком, у який ти вклав душу, вигадував інтер'єр, купував меблі?!

Як лишити чоловіка, у якого з рідних у місті більш нікого нема?!

Як покинути батьків, домівку, де минуло босоного дитинство?!

Як зібрати " тривожну валізу", котра не може вмістити найдорожче?!

Як попрощатися з рідною землею прадідів, коли ти не впевнена, що ще колись сюди повернешся?!

Як розлучитися з рідним містом може й назавжди?!

Ці " як" так заполонили душу…

Ти переконана, що десь там, далеко, на чужій землі будеш вже не ти. Твоє серце залишиться на Батьківщині.

Можливо, попереду ще багато цікавих моментів, але всі вони пролетять на чужині, а значить - не принесуть очікуваного щастя.

Сьогодні переді мною найважчий вибір, мабуть, найважчий з тих, який мені доводилось чи доведеться зробити. Але…як добре, що він є - цей вибір, хоча, мабуть, який варіант не обереш - шкодуватимеш.

Тому…попереду ніч, надія на Бога та…ранок.

Можливо, саме ранок вирішить мою долю й долю України.

25.03.2022 р.