«До війни ми жили добре, дружно, весело», – згадує пенсіонерка Валентина Кравцова. Разом зі своєю великою родиною вона проживає у Світлодарську, але в період бойових дій була змушена їхати з рідного міста до Слов'янська. У її чоловіка інвалідність через хворе серце, і сильні стреси смертельно небезпечні для літнього чоловіка.

У місті після обстрілів було багато руйнувань, її квартира теж постраждала. Люди тоді залишилися без світла, води і газу. Дуже хоче, щоб війна швидше закінчилася, а її онуки жили спокійно, в мирі.

Як починають бомбити, так і їдемо