Манжола Ольга, вчитель, Комунальний заклад «Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені І.Франка» Чернігівської обласної ради

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни – цифра, яка звучить як вирок. Ці дні тривали вічністю, змінюючи як зовнішній світ, так і кожного з нас. Коли почалася війна, здавалося, що це якийсь страшний сон, з якого незабаром усі прокинуться.

Але день за днем ​​ми усвідомлювали, що це реальність, і нам усім належить жити в ній.

Перший день війни залишиться у пам’яті кожного з нас. Цей день був неочікуваний, наче грім серед ясного неба. Мені довелось думати про те, про що раніше навіть не замислювалась. Це шлях болю, втрат, але натомість приходить віра. Того дня я прокинулась від звуків вибухів та сирен, що пронизали тишу ночі. Спочатку було важко уявити, що це відбувається насправді. У середині прокинувся страх за рідних, друзів, країну. Ми всі були приголомшені та розгублені. У голові поставали питання: що робити? Як захистити себе та своїх близьких?

Спочатку ти думаєш, шо це далеко і нереально для цивілізованого світу. Але з кожним днем ​​війна ставала все ближчою.

Кожен день приносив новий виклик. Читаючи новини, де говорили про страшні речі, ставало моторошно. Мирне, розмірене, передбачуване життя закінчилось. Кожен раз усе більше розчаровувалися у справедливості життя, але натомість приходила віра та сила духу, яка допомагала впоратись із потоком інформації та страхом за себе та близьких. Люди по усій країні допомагали один одному, як діями так і морально.

Мій шлях — це шлях тисяч серед своїх людей, які живуть в умовах війни.

У результаті я зрозуміла, що боротьба з ворогом іде не лише на полі бою, а й у наших серцях. Моя війна — це боротьба за те, щоб зберегти людяність в умовах хаосу, не втратити віру в краще майбутнє, незважаючи на постійні загрози. За ці тисячу днів я багато чого навчилась та переоцінила. Я зрозуміла, що сила не лише у зброї, а й у дусі. Ми всі переживали моменти розпачу, коли здавалося, що кінець близький, що світ став нескінченною низкою болю та втрат.

Але щоразу, коли було важко, я згадувала, чого ми боремося. Заради миру, заради майбутнього, заради наших дітей. Це дало мені силу.

Що буде далі — важко передбачити. Але я знаю одне: попри всі випробування ми прийдемо до перемоги. Цей шлях — нелегкий, але ми сильні. Бо з нами правда, з нами незламна віра в майбутнє.