Війна змінила наше життя – покинули домівку, чоловік вже третій рік в полоні, я втратила здоров'я,

дитина постійно питає про тата і плаче.

Оскільки я колишня військова, то 24 лютого по тривозі прибула до частини. Син був ще маленький, то йому все здавалось мов гра, але коли виїжджали через блокпости, то він подорослішав.

Найстрашніші моменти за час війни – це коли забрали чоловіка і коли зрозуміла, що потрібно залишити місце проживання назавжди. Поки були на окупованій території, то не вистачало продуктів, медикаментів, дякувати добрим сусідам, що помогали.

Дитина зі сльозами згадує ті щасливі миті, коли гралася з татом, а тепер навіть обійняти його не може… Я теж пережила глибоку психологічну травму під час евакуації з окупованої території, а 

згодом довелося зіткнутися ще й з важким діагнозом — рак.