Кравченко Софія, 10 клас, Спеціалізована школа № 149

Вчитель, що надихнув на написання есе - Корошетецький Роман Миколайович

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року життя розділилося на «до» і «після». Той ранок, коли пролетіли літаки, став для мене початком нової ери-ери війни. Коли почалася війна, я була звичайною школяркою, мріяла про майбутнє. Проте з перший днів я зрозумілa, що моє життя вже ніколи не буде таким, як раніше. В перший день я виїхала з мамой та тіткою під Київ. Ми їхали по Житомирській трасі, було чутно дуже багато вибухів.

Коли ми приїхали, бачила, як сусіди об'єднувалися, допомагаючи один одному. Волонтерство стало звичним явищем.

Ми збирали продукти, медикаменти, одяг для тих, хто цього потребував. Це стало моєю маленькою перемогою над безсиллям. Війна навчила мене цінувати прості радощі: гарну погоду, сміх дітей, спільні вечері з родиною. Я зрозуміла, наскільки важливо мати близьких поруч. Кожна хвилина, проведена з рідними, стала справжнім скарбом.

Коли почалися сильні вибухи, ми з мамою та тіткою пішли в укриття. Нас зразу питали люди звідки ми, скільки годин ми їхали.

Війна принесла безліч втрат. Я згадую своїх родичів, які пішли на фронт, і не повернулися. Кожна втрата стала тяжким ударом, і з ними я навчилася жити, приймаючи біль, як частину мого досвіду. Я зрозуміла, що ми, українці, не лише боремося за свою землю, а й за пам'ять про тих, хто віддав своє життя за нашу свободу. Кожен день війни — це нова історія. Я спостерігала, як суспільство змінюється, як багато людей усвідомлюють цінність своєї ідентичності, історії. Мистецтво стало способом вираження протесту, нашої сили і незламності. Культурні ініціативи, волонтерські проекти, виставки та концерти об’єднували нас і допомагали знайти сенс у цьому безумстві.

Оглядаючись на ці 1000 днів війни, я розуміла, як багато я змінилась. Я навчилася цінувати мир, і тепер, коли він здається так близьким, але водночас таким далеким.

Сьогодні я маю надію. Я вірю, що ми вийдемо з цього випробування ще сильнішими, ще більш об’єднаними. Я хочу, щоб кожен пам’ятав, що навіть у темряві можна знайти світло, а навіть у найстрашніші часи варто боротися за краще майбутнє.

Я і тисяча днів війни — це лише частина великої історії, яка триває. І я вірю, що наші зусилля не пропадуть даремно. СЛАВА УКРАЇНІ!