Разом із родиною Світлана виживала в Маріуполі на другому поверсі будинку на вулиці Митрополитській. Через незручні сходи до підвалу не спускалися. 

"Сиділи ми в тамбурі. 8 березня на свято сусід Максим приніс квіти. Це був останній день більш-менш спокійного життя. 9-го почався жах. Літаки – з 5 ранку. Наша оселя – без вікон. Всі в тамбурі спали. Нас вбивали не тільки літаками та мінометами. Але ще й "градами".

Прильот перед під'їздом. Вибух, крики. Автівка на газових балонах вибухнула. Стояв Максим, 30 років, сусідки Ірина, 35 років, та Лариса. Їй було 60. Іру уламками вбило одразу. Максим почав горіти. Він так кричав!... Відтепер я знаю, як кричить людина, яка горить заживо. Він заскочив у під'їзд. Впав. Калюжа крові від Іри, згорілий Максим. Наступного ранку померла Лариса. До 15 березня ми жили з трьома тілами загиблих", - розповіла жителька Маріуполя Світлана.