Перший день війни був для мене страшним. Потім в селі почалися обстріли. Мій будинок зруйнований після обстрілу. У всіх кімнатах тече дах, я живу лише в одній, де більш-менш не протікає.
Нікуди виїхати я не можу, бо все життя моє пройшло у цьому селі.
Стрес я долаю уві сні. Лягаю спати і наче вже не страшно. Буде що буде. Сподіваюсь, що мир скоро настане. Хочу, аби всі люди були щасливими.
