До війни Лідія Михайлівна з чоловіком були підприємцями, займалися улюбленою справою. Проте з 24 лютого життя назавжди змінилося. Жінка пригадує, як було страшно, коли кожні пів години прилітав літак і скидав на місто бомбу. Зізнається, що в житті нічого страшнішого не відчувала. Виїхати з Маріуполя вдалося лише 21 березня, але по дорозі у чоловіка героїні стався серцевий напад і він помер.

Я житиму заради дочки та внука