Лідія Миколаївна розповідає, як під час одного з обстрілів разом з дітьми сиділи в підвалі, а їхній будинок постраждав. Напевно, ті жахливі відчуття героїня не забуде ніколи. Після цього жінка прийняла рішення виїхати. Дотепер їй страшно засинати, вона переживає, чи буде, куди повертатися. Героїня зізнається, що найзаповітніша мрія – почути, що війна закінчилася.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: