Після початку війни я пішла жити до сина. Там декілька місяців прожила у підвалі. Схудла на п'ятнадцять кілограмів. Я бачила, як літаки бомбили місто, коли виходила подихати свіжим повітрям. Їжа закінчувалась дуже швидко. Магазини пограбували, тож провізії у місті не було взагалі. Воду я збирала дощову. Кип’ятила та з цієї води готувала їжу. Одного разу місцевий підприємець привіз тісто зі свого магазину. Я готувала коржі, на яких протрималась тиждень. 

Після окупації міста я пішла подивитись на свою квартиру. Побачила, що будинок згорів. 

Коли з’явився зв'язок, я зателефонувала доньці та виїхала до неї. Зараз живу у Мукачевому. Не сподіваюсь, що повернусь додому. Маріуполь ми втратили назавжди.