В перший день війни я прокинулась від вибухів та зрозуміла, що почалась війна. Я зателефонувала рідним в Росію, вони не повірили мені. Сказали, що нас «визволяють». 

Я живу під постійними обстрілами. Буває, у погребі живу місяцями. Це не врятує від прямого влучання. 

Мого брата вбили росіяни просто так, коли їхали повз моє село. Через чотири місяці загинув другий брат. 

У Дергачах багато руйнувань. Бомбили стійла з тваринами, помирали корови та коні. 

Я виїжджала разом із зятем, донькою та свахою. Також ми забрали три собаки. Згодом я повернулась додому. Нещодавно поховали сусіда. Дуже чекаю на мир.