Я жила у Маріуполі. В перший день війни у мене була паніка. У місті не було води, світла та газу. Було дуже холодно без опалення сидіти у підвалі. Завдяки допомозі людей я з сином не голодувала. 

З міста ми евакуювались шістнадцятого березня. Я дуже боялась, що загинемо по дорозі. Того дня місто залишали багато мешканців на машинах. Зараз з сином я живу у ‎Кам'янці-Подільському. Тут багато добрих людей, які люблять Україну. Сподіваюсь, що скоро Маріуполь визволять.