Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Євгенія Іванівна Тесленко

«Я засуджую війну»

переглядів: 470

Тесленко Євгенія Іванівна

Бердянська багатопрофільна гімназія №2

Есе "Один день"

Коли почалася війна, мені було дев’ять років. Тоді я не розуміла серйозності цієї ситуації. Лише страшне слово «війна», яке лунало всюди. Проте те, що відбувалося далі, змусило мене швидко подорослішати та подивитися на світ іншими очима.

У 2014 році мого батька забрали в АТО. Ця подія назавжди залишить відбиток у моєму серці. Скрізь було чути жорсткі, страшні розмови про те, що відбувається в країні, та про те, що ж буде далі.

Усе навколо раптово почало змінюватись. Це лякало. Відчуття чогось невідомого мене не покидало. Населення розкололося на тих хто за, тих, хто проти і на тих, кому байдуже, хто вважав, що війна їх не стосується.

Маленьке, затишне місто Бердянськ, у якому завжди було спокійно, теж було в зоні ризику вторгнення ворожих військ. На поличках шаф з’явилися сумочки середніх розмірів з найнеобхіднішими для життя речами. Найжахливіше сталося тоді, коли це нам знадобилася.

Одного вечора задзвонив телефон. З нами на зв’язку був мій дядько. Він сказав негайно складати речі та їхати якомога далі з міста. У той день моє життя змінилося.

Мені, дев’ятирічній, здавалося, що ми лише тимчасово поїдемо в гості до наших родичів на відпочинок. І тільки згодом я зрозуміла, що до чого. Майже шість місяців я провела в чужому місті, з незнайомими людьми у незвичній для мене школі, ще й без матусі.

Я почувала себе зайвою, «не своєю». Це були найжахливіші спогади у моєму житті. А все це через напад на Маріуполь. Танки, бійки, постріли, загиблі… За мене злякалися.

Зараз мені шістнадцять років і я вже вдома, але тато ще на війні. Я так за ним сумую. Серце стискається від однієї думки про те, як він там. На війні... На страшній війні.

 Тільки зараз я можу уявити і дійсно зрозуміти лише маленьку частинку сенсу слова «війна». Вона зруйнувала дуже багато цінного для нас. Щастя, любов, спокій, сім’я, майно. І це не повний список.

 Я від щирого серця радію, що у нас в країні є сміливі захисники та люди, які підтримують їх. І таких більшість. Найголовніше, що усі разом - ми сила!

 Я засуджую війну. Сподіваюсь, що вже найближчим часом ми позбудемося усіх тих страждань, того горя, яке нам принесла війна. Нехай у всьому світі запанує мир, любов, добро та спокій!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Маріуполь 2014 Текст Історії мирних діти переїзд безпека та життєзабезпечення діти Обстріли Маріуполя Конкурс есе 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій