«Я засуджую війну»

Тесленко Євгенія Іванівна

Бердянська багатопрофільна гімназія №2

Есе "Один день"

Коли почалася війна, мені було дев’ять років. Тоді я не розуміла серйозності цієї ситуації. Лише страшне слово «війна», яке лунало всюди. Проте те, що відбувалося далі, змусило мене швидко подорослішати та подивитися на світ іншими очима.

У 2014 році мого батька забрали в АТО. Ця подія назавжди залишить відбиток у моєму серці. Скрізь було чути жорсткі, страшні розмови про те, що відбувається в країні, та про те, що ж буде далі.

Маленьке, затишне місто Бердянськ, у якому завжди було спокійно, теж було в зоні ризику вторгнення ворожих військ. На поличках шаф з’явилися сумочки середніх розмірів з найнеобхіднішими для життя речами. Найжахливіше сталося тоді, коли це нам знадобилася.

Одного вечора задзвонив телефон. З нами на зв’язку був мій дядько. Він сказав негайно складати речі та їхати якомога далі з міста. У той день моє життя змінилося.

Мені, дев’ятирічній, здавалося, що ми лише тимчасово поїдемо в гості до наших родичів на відпочинок. І тільки згодом я зрозуміла, що до чого. Майже шість місяців я провела в чужому місті, з незнайомими людьми у незвичній для мене школі, ще й без матусі.

Зараз мені шістнадцять років і я вже вдома, але тато ще на війні. Я так за ним сумую. Серце стискається від однієї думки про те, як він там. На війні... На страшній війні.

 Тільки зараз я можу уявити і дійсно зрозуміти лише маленьку частинку сенсу слова «війна». Вона зруйнувала дуже багато цінного для нас. Щастя, любов, спокій, сім’я, майно. І це не повний список.

 Я від щирого серця радію, що у нас в країні є сміливі захисники та люди, які підтримують їх. І таких більшість. Найголовніше, що усі разом - ми сила!

 Я засуджую війну. Сподіваюсь, що вже найближчим часом ми позбудемося усіх тих страждань, того горя, яке нам принесла війна. Нехай у всьому світі запанує мир, любов, добро та спокій!