Решетняк Ольга Андріївна

Бердянська багатопрофільна гімназія №2

Есе "Один день"

Схід України … 2014 рік … Попереду тепле літо … Українці планують, як провести відпустки: поїхати на море, піднятися в гори, оздоровити дітей у таборах відпочинку, відвідати батьків… Але скоро вони стануть героями і жертвами війни, убитими і пораненими,сиротами і інвалідами.

Мені 9 років. Коли я зрозуміла , що почалась війна? Може тоді, коли вранці побачила заплакані очі мами?

Виявляється, що вона не спала всю ніч, переживала за свою подругу, яка жила в Луганській області. Уночі в них почали обстрілювати місто, люди ховалися у підвалах , а у моменти недовгого затишшя перебігали в інший кінець міста, подалі від обстрілів. Подруга з сім’єю поїхала з міста до родичів. Тільки через два дні вона змогла повідомити мамі, що всі живі і в безпечному місці.

Коли я зрозуміла, що почалась війна? Може тоді, коли для нашого міста стали звичними машини з солдатами, колони військової техніки.

Може, ми раніше й раділи б, побачивши стільки техніки, але не тепер. Було страшно. Відчувалося, що бідо поруч, що це стосується і нас, хоча тут не стріляють.

Коли я зрозуміла, що почалась війна? Може тоді, коли на нашому залізничному вокзалі з’явилися тисячі біженців з Донбасу?

Люди ночували під відкритим небом, але на це вони не звертали уваги. Вони чекали допомоги. Тут було безпечно.

Коли я зрозуміла, що почалась війна? Не знаю… Мені було 9 років… А ми теж говорили про війну.

У одних рідні  в АТО, до інших проїхали родичі з Донбасу.Війна… Скільки горя, сліз, безсонних ночей у цьому слові.

Війна... Це тяжке випробування для всіх людей. Як би мені хотілося, щоб усі діти на Землі знали про те, що таке війна, тільки з підручників історії.