У мене було власне житло у Веселому. Життя було спокійним та щасливим. У перший день війни все змінилось. Мені подзвонили рідні та повідомили, що вся Україна у вогні. Дня три я не міг в це повірити, аж поки обстріли не почалися поряд зі мною. Я думав, що все закінчить за декілька тижнів, але цього не сталося. 

Придбати хліб було дуже важко, бо в магазинах його майже не було. Я харчувався із запасів, що були вдома. 

Я виїхав в останній евакуаційній колоні. Після цього виїзд з селища був закритий.

Зараз живу в Запоріжжі й чекаю на перемогу, після чого повернусь додому.