Мені 59 років. Я живу з чоловіком у місті Дружківка Донецької області. Чоловік – пенсіонер. Я залишилася без роботи, бо через війну завод, на якому працювала, евакуювали в Дніпро. Доглядаю за батьками. 

24 лютого я працювала в нічну зміну. Чула вибухи, які лунали у Краматорську. Після цього усіх працівників заводу розпустили по домівках. 

Не було газу. Не вистачало ліків, яких потребували батьки. Зараз є все необхідне, але обстановка неспокійна. 

Сестра живе через вулицю від нас. 31 грудня її на город прилетів снаряд. Сестра переживала. Ми також. 

Ми менше уваги звертаємо на вибухи. Тільки мама боїться, коли літаки пролітають.

Ми з чоловіком маємо двох дітей. Одна дитина вже давно живе у Польщі, друга переїхала з онуками у Львів. Я хочу, щоб вони швидше повернулися.