Ми з чоловіком працювали діти ходили до школи, у нас тривало звичайне життя. У перший день війни були у моєї бабусі на Кіровоградщині. Не могла повірити в те, що може бути таке. Мені написали рідні - так дізналась про вторгнення. Чоловік був у Харкові. Я дуже за нього хвилювалась.

Потім чоловік виїхав до нас. Минулого року він помер від серцевого нападу. Я залишилась одна з трьома дітьми.

Намагаюсь працювати та жити далі. Досі не розумію, що Росія робить у нашій країні. Не бачу кінця цій війні. Моє житло поки стоїть цілим. Сподіваюсь, скоро повернусь додому. Вірю в те, що ми будемо жити краще, ніж раніше.