Я весь час залишалася тут, навіть коли свистели кулі, стріляли та вбивали. У нас не було що їсти, не було газу. Я ходжу тільки на милицях.

До війни мені було легше оплачувати комунальні послуги. А тепер тільки отримую пенсію – заплачу за квартиру, та й годі. Ліки дорогі. У мене перелом шийки стегна.

У під'їзді у нас залишилося три сім'ї із п'ятнадцяти квартир. Усі люди поїхали. У мене нерви стали нікуди. Зараз день прожив і слава Богу.

Дуже хочеться, щоби все закінчилося. Ми й зараз чуємо, як стріляють, бо у нас поряд Дебальцеве.

Під час війни я почала вишивати нитками та бісером, щоб заспокоїти нерви, але нервові клітини не відновлюються.

Мрію про спокійне життя, і щоб було здоров'я.