Моє життя було як у всіх. Я працював на станції, згодом вийшов на пенсію. Є дві доньки, четверо онуків. Під час війни ми нікуди не виїжджали. Внучата роз'їхалися, бо тут робити нічого, роботи нема.

Коли почалися обстріли, нам доводилося жити у підвалах навіть узимку. Багато місцевих жителів поїхали звідси.

Благодійні організації надавали нам гуманітарну допомогу. Ми отримували продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова, і це дуже виручало нас.

Хотілося б усе забути, але поки що не виходить. Дуже хочеться миру.