Ми - з міста Попасна. До війни було гарне життя. Мирне. Було тихо. А потім, коли все почалося, то був жах.

Нам на роботі сказали йти додому, бо почалася війна. Всі тікали з роботи, хто куди.

Їжі нормальної не було, магазини і аптеки зачинилися. Ми їли суху їжу, води не було - ну таке от. Ми сиділи місяць в підвалі: мама, папа, діти. А потім вирішили виїхати.

Нас онук машиною вивіз. Дорога була довга, але не скажу, що були якісь складнощі.

Ми виїхали в Запорізьку область в село - там і проживаємо. Я на пенсії, вже не працюю. Я вже прожила немало, то я за себе не переживаю - за дітей страшно, за онуків.

Нам - якби війна вже вчора закінчилася. Бо вже неможливо так жити. Мені - якби діти в мирі жили.