Ми з чоловіком жили в місті Оріхів Запорізької області. Я працювала в Укртелекомі. 24 лютого не вийшла на роботу. Мені зателефонувала керівниця і сказала, що почалася війна. У першу ніч ми не спали, бо вже лунали вибухи. 

На початку війни зачинилися всі магазини. Ми з друзями їздили до Запоріжжя скуплятися. Наступного місяця громада організувала підвіз продуктів.

Росіяни обстрілюють Оріхів з першого дня повномасштабного вторгнення. Був приліт і в нашу багатоповерхівку. Вона розбита.

Ми виїхали 14 жовтня, бо на той час уже не було жодних умов для проживання. Зараз мешкаємо у гуртожитку в Запоріжжі. Я не працюю, бо в мене проблеми з рукою. Якось йшла по воду – і почався обстріл. Я впала і пошкодила руку. З колишньої роботи звільнилася. Отримую матеріальну допомогу від держави, а чоловік – пенсію. Сусіди допомагають.

Долати стрес мені допомагає вишивання хрестиком. Однак бувають дні, коли й це заняття не тішить. Дуже хочеться додому.