Ми жили з чоловіком у місті Гуляйполе Запорізької області. У кінці вересня виїхали в Запоріжжя.

Я не сприйняла всерйоз повідомлення про початок війни, тому не запаслася продуктами. Вдома була пачка макаронів та рису. Дякую друзям, що поділилися продуктами, бо магазини відразу зачинилися. Також я вдячна всім організаціям, які приїжджали до нас у Гуляйполе, і голові громади за гуманітарну допомогу.

Обстріли Гуляйполя почалися третього березня. Були влучання в багатоповерхівки, в тому числі і в нашу: дах зазнав пошкоджень, вікна вилетіли.

Не було світла, опалення, води. Температура у квартирі впала до чотирьох градусів. Ми жили в куми, а як стало тепліше, повернулися додому. Воду привозила пожежна машина, а потім встановили бак у дворі. Було важко у  носити відра з водою на п’ятий поверх. 

Газ був до останнього, а потім розбомбили і газопровід. Ми купили газовий балон і встановили його у підвалі. Там готували їсти, а ночували у квартирі. 

Ми на деякий час поверталися додому. Посадили огород. Доглядали за чужим господарством – курями, котами й навіть нутріями. Я ходила на роботу, незважаючи на обстріли. А одного разу вийшла на балкон – і ледь не отримала осколкове поранення. Коли обстріли посилилися, ми знову виїхали. Сподіваємося, що навесні можна буде повернутися. У квартирі потрібно зробити ремонт, огород посадити.